Використання інформаційних технологій під час навчально-виховного процесу

Оздоровчі технології в ДНЗ № 27 "Коньок-Горбунок"

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА СТВОРЕННЯ РУХОВО-ОЗДОРОВЧОГО ПРОСТОРУ

Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно турбує питання, щодо допомоги малюкам бути здоровими, сильними, витривалими. Головне завдання дорослих полягає в тому, щоб сформувати в малих українців свідоме ставлення до власного здоров'я.

З огляду на це одним із пріоритетних напрямків роботи дошкільного навчального закладу ясла-садка комбінованого типу №27 "Коньок-Горбунок" відділу освіти Шахтарської міської ради є збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дошкільнят, активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки.

Зважаючи на це, перед нашим колективом постало ряд важливих завдань:

•   створення сприятливих умов для рухово-оздоровчого простору;
• впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини інноваційних технологій сучасності;
• організація фізкультурно-оздоровчої роботи на основі здоров'язбережувальних технологій

       Для вирішення основних завдань дошкільний заклад звернувся до питання залучення різних, як стандартних, так і нестандартних здоров'язбережувальних технологій в практиці роботи з дітьми. На сьогодні в дошкільному закладі склалася ціла система здоров'язбережувальних технологій, які практично релізуються в роботі з дітьми з метою збереження та зміцнення їх здоров'я.

Здоров'язбереження - складний процес, забезпечення якого передбачає виконання ряду умов та аспектів даної роботи.

Види здоров'язбережувальних технологій

Профілактично-лікувальні технології:

      Фітотерапія.

      Аромотерапія,електроаерозольна терапія.

      Вітамінотерапія.

      Різні види самомасажу, ходіння по доріжках здоров'я, загартувальні процедури тощо.

Оздоровчі  технології терапевтичного спрямування:

      арттерапія;

      пісочна терапія (сендплей);

      казкотерапія;

      музична терапія;

      кольоротерапія;

      сміхотерапія;

      ігрова терапія (для дітей, які потребують певних корекційних впливів).

Інноваційні оздоровчі технології:

      елементи художньої гімнастики;

      пальчикова гімнастика;

      дихальна та звукова гімнастики;

      гідроаеробіка;

      фітбол-гімнастика;

      психогімнастика (вправи, ігри,етюди, пантоміми);

      степ-аеробіка;

      ігровий стретчінг;

      пілатес.

Для втілення в життя поставлених завдань, колективом закладу проведена значна робота по зміцненню і оновленню здоров'язберігаючого простору, який включає в себе:

      спортивний зал з раціонально підібраним фізкультурним та спортивно-ігровим обладнанням (понад 10 років);

      фізкультурні куточки;

      куточки здоров'я, масажери та ін.

Широко використовується нетрадиційне фізкультурне обладнання:

      тунель для прокочування м'яча та різноманітних підлізань;

      м'ячі-фітболи;

      степ-платформи;

      різнокольорові сліди;

      художні доріжки;

      жорсткі килимки;

      "парашути";

      природний матеріал для виконання загальнорозвиваючих вправ, що стимулює біологічно активні точки;

      яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання загальнорозвиваючих вправ та ін.

В систему роботи дошкільного закладу впроваджуються інноваційні технології з фізичного виховання такі, як: фітбол-аеробіка, стретчінг, степ-аеробіка, система вправ Пілатес на заняттях з фізкультури та в руховому режимі для дітей і визначили етапи впровадження кожної з технологій. Як показує досвід роботи, дані технології можуть бути ефективним доповненням до державних програм. Використання м'ячів-фітболів дозволяє збільшити рухову активність дітей протягом дня.

Система вправ Пілатес - зорієнтована на баланс та гармонію всього тіла, в якій основний акцент спрямований на пластичність, розтяжку та планомірний розвиток усіх м'язів.

Дуже цікавий і дієвий вид аеробіки - степ-аеробіка. Це ритмічні рухи вгору-вниз на спеціальній платформі. Такі вправи розвивають рухливість у суглобах, формують склепіння стопи, тренують рівновагу, серцево-судинну, дихальну систему.

Кожна дитина на заняттях знаходить фізичне і моральне задоволення, отримує заряд енергії та бадьорості, а також "море"позитивних емоцій.

Одна з технологій, що використовується в роботі з дітьми – стретчінг (розтяжка). Це комплекс вправ, призначений для того, щоб м'язи були еластичними, а суглоби гнучкими й рухливими.

Діти з великим задоволенням займаються у надувному басейні, де вчаться вмінню поводити себе у воді, грають, розважаються, загартовуються. Все це сприяє оздоровленню, фізичному розвиткові, позитивно впливає на всі системи організму дитини.

Кожна дитина на заняттях знаходить фізичне і моральне задоволення, отримує заряд енергії та бадьорості, а також "море"позитивних емоцій.

Одним із важливих напрямків діяльності ДНЗ є корекційна робота з дітьми. З цією метою функціонує група для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення. Учитель-логопед діагностує мовленнєвий розвиток дошкільників, планує і проводить корекційну роботу з постановки звуків мови, автоматизації звуків у складах, словах, реченнях, зв'язному мовленні. Проводить релаксацію, дихальну, пальчикову й артикуляційну гімнастики, масаж, ігротренінг, казкотерапію, логоритміку, розвиває фонетико-фонематичний слух.

Трудове виховання дітей дошкільного віку

Чернуха О.В.

Трудове виховання – одна із складових системи гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Базисом трудового виховання є певна сума знань, доступних і цікавих для дошкільника, позитивний рівень їх прийняття та осмислення. Народна педагогіка здавна була проникнута ідеями трудового виховання дітей, яке починали з раннього віку. Використовуючи працю як засіб морального, фізичного, інтелектуального, естетичного розвитку дитини, наші пращури оспівували і звеличували її в піснях і казках, акумулювали квінтесенцію мудрості у прислів’ях та приказках, що від діді-прадіда передавалися нащадкам і дійшли до наших часів. Ставлення дошкільників до праці.

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розповідей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам’ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім’ї.

Фактори негативного впливу на процес професійної орієнтації дитини:

ü пріоритетом сімейного виховання є фізичний та розумовий розвиток;

ü вплив телебачення;

ü педагогічно запізніла профосвітницька діяльність;

ü спостереження суспільних відносин;

ü орієнтування ДНЗ на запит батьків.

У сучасної молоді пріоритети щодо вибору майбутньої професії спрямовані на отримання фінансової вигоди фізичної особи, а не на суспільно корисну діяльність.

Як привчати дошкільника до праці.

З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність

Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею. Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.

Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.

Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.

Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.

Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.

Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.

Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливість.

Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

КОМПЬЮТЕР–СОЮЗНИК В ВОСПИТАНИИ РЕБЕНКА

Компьютер давно перестал быть предметом роскоши, перейдя в разряд предметов, крайне необходимых не только в офисе, но и в квартире. Им пользуются все: родители и их дети, бабушки и дедушки. Для кого-то компьютер - это рабочий инструмент, для кого-то источник информации, а для кого-то замечательная игрушка. Редкий ребенок дошкольного возраста не умеет пользоваться компьютером. Хорошо это или плохо?

Для того, чтобы компьютер стал союзником в воспитании и развитии ребёнка родителям необходимо четко усвоить:

- компьютер для дошкольника можно использовать только как обучающее и развивающее дидактическое средство;

- как только ребенок использует компьютер для развития, надо постоянно следить за состоянием здоровья ребенка, а именно, за зрением, физическим здоровьем и эмоциональным здоровьем.

Сколько времени можно использовать компьютер для развития дошкольника?

* Не рекомендуется допускать ребенка возраста к компьютеру чаще 2- 3 раз в неделю, больше одного раза в течение дня, а также поздно вечером или  перед сном. 

* Продолжительность работы ребенка на компьютере не должна превышать 10 - 15 минут.

* После игры за компьютером полезно провести с ребенком в течение 1 минуты зрительную гимнастику, чтобы снять напряжение с глаз, а также выполнить физические упражнения для снятия общего.

Упражнения для проведения зрительной гимнастики:

•         Сильно закрыть глаза (зажмурить) на счет 1, 2, 3, 4, затем раскрыть глаза, посмотреть вдаль через окно на счет 1, 2, 3, 4, 5, 6. Повторить 3 раза.

•         Не поворачивая головы, посмотреть направо и зафиксировать взгляд на счет 1, 2, 3, 4, затем посмотреть вдаль на счет 1, 2, 3, 4, 5, 6. Аналогично проводится упражнение с фиксацией взгляда влево.

•         Голову держать прямо. Поморгать на счет 10, 11, 12, 13, 14, 15.

•         Не поворачивая головы перевести взор с фиксацией его вверх на счет 1, 2, 3, 4; прямо - 1, 2, 3, 4, 5, 6; вниз  - 1, 2, 3, 4; прямо - 1, 2, 3, 4, 5, 6.

•         На оконном стекле сделать красную круглую метку диаметром 3-5 мм. За окном наметить какой-либо отдаленный предмет для фиксации взгляда вдаль. Ребенок должен стоять на расстоянии 30-35 см от метки и в течение 10 секунд смотреть на красную метку, а затем перевести взгляд на отдаленный предмет за окном и смотреть на него 10 секунд.

Очень важно правильно организовать рабочее место ребенка, чтобы не навредить его здоровью и физическому развитию. При работе на компьютере ребенок должен сидеть правильно:

-        стул должен быть со спинкой и желательно с подножкой;

-     монитор нужно устанавливать только на верхнюю столешницу, клавиатура и мышь должны располагаться перед монитором так, чтобы было место на столе для опоры предплечий рук ребенка;

-  глаза должны быть на уровне середины или 2/3 экрана монитора;

- расстояние от глаз до экрана монитора должно быть в пределах 60-70 см;

- монитор нельзя располагать напротив окна или прямого источника света (источники освещения не должны вызывать блики на экране);

- провода и кабеля компьютера не должны быть в прямом доступе для ребенка, поэтому их нужно подводить к задней панели.

В комнате, где включен компьютер, достаточно быстро теряет влагу воздух, поэтому чаще проветривайте комнату, проводите влажную уборку, используйте увлажнители воздуха.

Компьютер должен войти в жизнь ребенка через игру. Игра - одна из форм практического мышления. В игре ребенок оперирует своими знаниями, опытом, впечатлением. Ребенок обнаруживает способность наделять нейтральный (до определенного уровня) объект игровым значением в смысловом поле игры. Именно эта способность является главнейшей психологической базой для введения в игру дошкольника компьютера как игрового средства. Что необходимо запомнить родителям для выбора игр за компьютером?

•  У  хорошей компьютерной игры должна быть связь с предметной деятельностью, конструированием и восприятием ребенка. Что это значит? Ребенку необходимо перекладывать, выкладывать, т.е. действовать с предметами или персонажами игры.
•  Компьютерные развивающие игры должны отражать взаимодействие интеллектуального и эмоционального здоровья ребенка.

При выборе игры отдавайте предпочтение обучающе-развивающим программам, а не развлекательным. Игра должна соответствовать возрасту ребёнка; состоять из мини-игр, которые он сможет пройти; занимать по времени одна игра или уровень, тур должен не более 15 минут, чтобы ее можно было прервать, не приводя малыша к раздражению. Мир компьютерных игр богат и разнообразен, главное – соблюдать родительский контроль за качеством детских «игрушек».

Если же Ваш малыш проявляет чрезмерный интерес к Интернету, максимально обезопасьте его в этот момент и контролируйте каждый его шаг в сети. В помощь предлагаю Вашему вниманию несколько сайтов для детей и родителей, где первые найдут интересные демо-игры, раскраски, стихи, конкурсы, мультфильмы а взрослые информацию по воспитанию и обучению своих малышей.

http://pustunchik.ua/ua/

http://levko.info/

http://kazkar.info/

http://www.solnet.ee/

http://posnayko.com.ua/puzzles/risunki/66/?cat_ref=1/

http://doshkolenok.kiev.ua/home.html

http://www.samouchka.com.ua/ukr/

Желаю Вам превратить компьютер в верного для ребёнка союзника. Удачи!

Організація занять дітей з комп’ютером

Для підтримки стійкого рівня працездатності і збереження здоров’я дітей велике значення мають умови, у яких проходять заняття за комп’ютером. Вони можуть проводитися лише в присутності вихователя або викладача. Найкращим варіантом буде комп’ютерно-ігровий комплекс, який складається з комп’ютерної зали і зали релаксації.

Комп’ютерний зал розміщується в приміщенні, яке має природнє освітлення з обов`язковою орієнтацією вікон на північ або північний схід.

Стіни, стеля, підлога та обладнання (меблі, штори, шафи та ін.) повинні мати світлі поверхні з матовою фактурою. Не можна оздоблювати приміщення комп’ютерної зали дерево-стружковими плитами, плівковими або рулонними синтетичними матеріалами, синтетичним килимовим покриттям, миючими шпалерами, шаровим паперовим пластиком, а також іншими полімерними матеріалами, що можуть виділяти шкідливі хімічні речовини та сприяти підвищенню статичного електричного поля.

Температуру повітря в залі необхідно витримувати в межах 19-22^оС при відносній вологості 62-52%. Для підвищення вологості використовуються спеціальні пристрої або резервуари з водою (наприклад-акваріуми). Провітрювання необхідно проводити до та після заняття. Недотримання цих вимог до мікроклімату може призвести до зміни рівня іонізації повітря та співвідношення легких і важких аероіонів в приміщеннях, обладнаних комп`ютерною технікою.

Площа комп’ютерної зали визначається з розрахунку 6 м² на одне робоче місце. Таких робочих місць може бути 7-8 в одній залі. Робочі місця слід розміщувати по периметру приміщення, вздовж стін.

Робоче місце – це зручний стіл, стілець, комп’ютер. Стіл повинен складатися з двох частин та бути одномісним. На одній частині столу розміщується монітор, на іншій – клавіатура. Також, комп’ютери дітей бажано обладнати навушниками та мікрофонами.

Особливу увагу потрібно приділити для облаштування робочого місця педагога (бажано підібрати потужніший персональний комп’ютер, адже він буде виконувати значно більше організаційних та методичних функцій). Крім того, у педагога повинен бути принтер та сканер для виготовлення методичних матеріалів та дитячих робіт. Також під час занять педагогу стануть у нагоді цифровий фотоапарат, акустичні колонки, мікрофон. 

Комп’ютери об’єднують в локальну мережу, обладнують приводами DVD-ROM та звуковими картами. Вся техніка повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Влаштування і обладнання кабінетів комп`ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп`ютерах" (ДСанПіН 5.5.6.009-98). 

 Слід зазначити, що купуючи комп`ютерну техніку керівники навчально-виховних закладів повинні звернути увагу на наявність дозволу ("Гігієнічного висновку") МОЗ України на використання таких засобів інформатизації для навчання дітей.

 Так, згідно санітарно-гігієнічних норм, дитячі комп’ютерні столи, розміщуються на відстані 120 см один від одного та за 80 см – від опалювальної системи.  Дитячі меблі підбираються з урахуванням росту дітей. Для дітей першої ростової групи (ріст: 100-115 см) висота стола (розрахованого на одну дитину) має дорівнювати 46 см, ширина повинна становити не менше 70 см, глибина – 60-80 см. Під столом повинно вистачити місця для вільної постави ніг. Ноги не повинні згинатися понад 90 градусів. Стілець обов’язково повинен  мати спинку. Поверхня стільця має легко піддаватися дезінфекції.

Дитині має бути зручно за робочим столом. Руки, при роботі, повинні опиратися на стіл або на підлокітники крісла. Спина потрібно тримати прямою. Адже, організм дитини дошкільного віку ще  не сформований: хребет, а також хрящі, що сполучають хребці, еластичні, зв`язки і м`язи недостатньо міцні і при неправильному сидінні під час занять приймає нефізіологічні вигини, в результаті чого формується неправильна постава і викривлення хребта. Постійний нахил голови вперед, зведення плечей вперед спричиняє сутулість, округлення спини. Стійка сутулість, у свою чергу, викликає інші негативні зміни в організмі: грудна клітка стає пласкою, зменшується її об`єм, порушується нормальний розвиток органів грудної порожнини, з`являється недостатня амплітуда дихальних рухів, порушується легеневе дихання і кровообіг черевної порожнини. Дитина, вдихаючи менше свіжого повітря, одержує недостатню кількість кисню, що призводить до порушення обміну речовин, а це відбивається на правильному функціонуванні всіх органів і тканин. У дитини розвивається недокрів`я, знижується апетит, вона стає млявою, швидше втомлюється.

Відстань від очей дитини до екрана має бути від 50 до 80 см. Дитина повинна сидіти за комп’ютером так, щоб лінія погляду (від ока до екрана) була перпендикулярна екрану і спрямована на його центральну частину. За одним комп’тером неприпустимо одночасно займатися двом і більше дітям.

 Для зменшення зорової напруги важливо, щоб природне світло падало з боку, а загальне – зверху. Штучне освітлення комп’ютерної зали має забезпечуватись системою загального освітлення люмінесцентними світильниками білого (ЛВ) чи теплого білого світла (ЛТБ), обрамлених спеціальною розсіюючою арматурою.

 Під час роботи дитини на комп’ютері загальне освітлення приміщення має наближуватися до рівня освітленості монітору. Освітленість поверхні стола і клавіатури може становити не менш 300 лк, а монітору - не більше 200 лк.

Важливо щоб зображення на моніторі було чітким і контрастним, не мало відблисків стороннього світла (лампочки, сонця) і відображення поруч розташованих предметів, тому що це провокує постійні рухи дитини головою з метою роздивитися зображення на різних ділянках монітору. Для захисту від світла використовуються легкі штори або жалюзі.

 При роботі комп’ютерів у приміщенні виникають специфічні умови: зменшується вологість, підвищується температура повітря, збільшується кількість важких іонів, зростає електростатична напруга в зоні рук дітей. Для підтримки оптимального мікроклімату, попередження нагромадження статичної електрики й погіршення хімічного й іонного складу повітря необхідно:

-          провітрювання комп’ютерної зали до та після занять;

-          вологе прибирання - протирання столів та моніторів до та після занять, протирання підлоги після занять.

 Не можна загромаджувати приміщення зайвими меблями та інвентарем, проте не зайвими будуть вентилятор, акваріуми з водою для підтримки повітряного режиму.

Враховуючи те, що комп’ютер є досить потужним засобом в організації розвитку дітей, необхідно пам’ятати, що його використання в навчально-виховних цілях у дошкільних навчальних закладах вимагає дотримання вимог щодо організації як самих занять, так і всього режиму в цілому. Інститутом вікової фізіології впродовж 6 років проводились дослідження проблеми безпечного спілкування дошкільників з комп’ютером. Зроблено узагальнення і сформульовано висновки:

- заняття з комп’ютером в дошкільному навчальному закладі проводяться з дітьми старше 5 років;

- максимальна одноразова тривалість роботи на комп’ютері складає:

для дітей 6 років І-ІІ групи здоров’я 15 хвилин на день;

для дітей ІІІ групи здоров’я – 10 хвилин на день;

для дітей 5 років І-ІІ групи здоров’я – 10 хвилин на день;

для дітей 5 років ІІІ групи здоров’я – 7 хвилин на день;

для дітей 5 – 6 років, що відносяться до групи ризику по зору – відповідно 10 і 7 хвилин на день;

 - заняття дітей з комп’ютером організовуються 2 рази на тиждень. Максимальна кратність роботи впродовж тижня для дітей 5 і 6 років – 3 рази;

- дні тижня, в які можна працювати з комп’ютером: вівторок, середа, четвер – оптимальні, понеділок – можливо, п’ятниця – недопустимо;

- рекомендований час дня для занять: перша половина дня – оптимальний, друга половина дня – допустимо;

- місце роботи з комп’ютером в 30-хвилинному розвивальному занятті – середина заняття, між ввідною (підготовчою) і заключною частинами;

- стиль поведінки педагога: небажане емоційне збудження дітей

- під час роботи дітей дошкільного віку обов’язковою є профілактика загальної втоми і зорового втомлення. Гімнастику для очей, тривалістю 1,5 - хвилині потрібно проводити зразу ж після роботи на комп’ютері;

- після кожного заняття приміщення провітрюється.

 Як зазначалося вище, для організації занять дошкільнят з комп’ютером, крім комп’ютерної зали має бути зала релаксації.

 Зала релаксації використовується для передкомп’ютерної підготовки й післякомп’ютерної релаксації, для відпочинку дітей та педагога, фізкультурної реабілітації, емоційного розвантаження. В цій залі діти виконують гімнастику для втомлених очей. Релаксаційний простір може також використовуватися для ігор і занять відповідно до  розпорядку дня. Для проведення відповідної роботи з дітьми підбирається затишна зала  з усіма необхідними умовами. Приміщення обладнується дитячими меблями, килимом або килимовим покриттям. Затишок створюють кімнатні рослини, акваріуми з рибками, клітки з декоративними птахами. Для організації освітньо-виховної роботи повинні бути різноманітні іграшки, дидактичні ігри, роздатковий матеріал на кожну дитину, магнітофон для проведення фізкультурних хвилинок і релаксацій та ін.

Блоги моїх студентів 

педагогічного училища

Кульова Світлана    <<Перейти<<

Дмитрук Ольга    <<Перейти<<

Юрко Євгенія   <<Перейти<<

Римар Юлія    <<Перейти<<

Скибінська Сніжана    <<Перейти<<

Грунь Тетяна    <<Перейти<<

Діденко Юлія    <<Перейти<<

Кібкало Альона    <<Перейти<<

Ростальна Анастасія    <<Перейти<< 

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Чернуха О.В.

         Реформування змісту системи освіти в Україні, сучасне життя викликає необхідність якісних змін у формах та методах навчально-виховного процессу. Успішність навчання учнів початкових класів визначається рівнем оволодіння загальнонавчальними компетентностями, до складу яких входять: організаційні компетентності (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання); загальнопізнавальні (вміння спостерігати, розмірковувати, запам’ятовувати і відтворювати матеріал); загальномовленнєві (основні елементи культури спілкування, слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів).

       Метою навчання математики в початковій школі є формування у молодших школярів загальнопредметних (ключових) та спеціальних (математичних) компетентностей. До математичних компетентностей належать уміння виконувати усні та письмові обчислення, розв’язувати сюжетні задачі, робити найпростіші геометричні побудови, обчислювати площу прямокутника та периметр многокутників, розв’язувати рівняння, користуватися математичною термінологією тощо.

     Сучасний урок математики в психолого-дидактичному аспекті передбачає організацію навчальної діяльності учнів, націлену на успіх за рахунок їхньої власної активності. Тож яким би не був урок за формою проведення в основу його слід покласти принцип діяльності. 

      Сучасний компетентнісно спрямований урок повинен будуватися за наступним алгоритмом:

1. Конкретизація загальної мети уроку.

2. Поділ змісту виучуваної теми на навчальні ситуації в залежності від його структури — теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.

3. Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

4. Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

5. Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально-самостійна, парна, групова, загальнокласна, фронтальна чи їх поєднання).

6. При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності (кожний проміжний результат).

Організація повноцінної розумової навчально-пізнавальної діяльності учнів можлива завдяки використанню різних навчальних технологій. Серед них:

 технологія організації навчального співробітництва (побудова навчання на основі взаємодії всіх учасників навчального процесу, коли вчитель і учні виступають партнерами);

 технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів (формування умінь самостійно здобувати знання);

 технологія диференційованого навчання (включення молодших школярів у навчальну діяльність відповідно до рівня готовності);

 технологія організації навчальної проектної діяльності (самостійна пошуково-творча діяльність учнів, як індивідуальна, так і групова, у якій дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці);

 ігрова навчальна технологія (побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до навчання через участь у грі);

 технологія досягнення обов'язкових навчальних результатів (організація навчання молодших школярів з метою досягнення цілей).

   На сучасному уроці математики виникає потреба в раціональній організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для цього використовуються ігрові навчальні технології. 

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано у психології. У працях відомих учених ХХ ст. Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Ельконіна, В. Зіньківського, О. Запорожця та ін. розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.

     Враховуючи вищезазначене, з метою формування загальнонавчальних компетентностей учнів було визначено напрямок експериментальної роботи при проходженні педагогічної практики. 

       Програма дослідно-експериментальної роботи з використання технології ігрової діяльності як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів проходила в декілька етапів: виховання позитивного ставлення учнів до використання дидактичних ігор на уроках математики, включення учнів у процес проведення дидактичних ігор, контроль із боку експериментатора за результатами виливу дидактичних ігор на підвищення пізнавального інтересу та пізнавальної діяльності учнів.

       У ході формуючого експерименту були використані такі методи: спостереження, проведення зрізів, контрольних робіт, метод якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Конструювання дослідно-експериментальної роботи велося у такому напрямку, як конкретизація тем, що виносяться для вивчення математики, визначення об’єму знань та вмінь; розробка дидактичних ігор. В роботі було розроблено та апробовано близько 50 дидактичних ігор.

       У результаті експерименту прийшли висновку, що систематичне використання ігрових технологія під час навчання математики дозволяє значно підвищити активізацію пізнавальної діяльності молодших школярів. 

Роль сучасного педагога полягає у тому, що він планує, організовує та здійснює корекцію навчальної діяльності учнів, тобто управляє процесом для досягнення мети. Учні на уроці не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, з допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням.

     Отже, використання ігрових навчальних технологій доцільно широко використовувати під час навчання математики, оскільки вони сприяють розвитку ініціативи, пізнавальної активності, самостійності, творчості.

ЛІТЕРАТУРА
1. Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А.Методика викладання математики в початкових класах. - Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2006.
2. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти. – К., 2009.
3. Педагогічна майстерність: Підручник /За ред.. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк., 2004.