КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ МАТЕМАТИКИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Чернуха О.В.

         Реформування змісту системи освіти в Україні, сучасне життя викликає необхідність якісних змін у формах та методах навчально-виховного процессу. Успішність навчання учнів початкових класів визначається рівнем оволодіння загальнонавчальними компетентностями, до складу яких входять: організаційні компетентності (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання); загальнопізнавальні (вміння спостерігати, розмірковувати, запам’ятовувати і відтворювати матеріал); загальномовленнєві (основні елементи культури спілкування, слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання одержаних результатів).

       Метою навчання математики в початковій школі є формування у молодших школярів загальнопредметних (ключових) та спеціальних (математичних) компетентностей. До математичних компетентностей належать уміння виконувати усні та письмові обчислення, розв’язувати сюжетні задачі, робити найпростіші геометричні побудови, обчислювати площу прямокутника та периметр многокутників, розв’язувати рівняння, користуватися математичною термінологією тощо.

     Сучасний урок математики в психолого-дидактичному аспекті передбачає організацію навчальної діяльності учнів, націлену на успіх за рахунок їхньої власної активності. Тож яким би не був урок за формою проведення в основу його слід покласти принцип діяльності. 

      Сучасний компетентнісно спрямований урок повинен будуватися за наступним алгоритмом:

1. Конкретизація загальної мети уроку.

2. Поділ змісту виучуваної теми на навчальні ситуації в залежності від його структури — теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.

3. Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

4. Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

5. Вибір форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуально-самостійна, парна, групова, загальнокласна, фронтальна чи їх поєднання).

6. При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності (кожний проміжний результат).

Організація повноцінної розумової навчально-пізнавальної діяльності учнів можлива завдяки використанню різних навчальних технологій. Серед них:

 технологія організації навчального співробітництва (побудова навчання на основі взаємодії всіх учасників навчального процесу, коли вчитель і учні виступають партнерами);

 технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів (формування умінь самостійно здобувати знання);

 технологія диференційованого навчання (включення молодших школярів у навчальну діяльність відповідно до рівня готовності);

 технологія організації навчальної проектної діяльності (самостійна пошуково-творча діяльність учнів, як індивідуальна, так і групова, у якій дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці);

 ігрова навчальна технологія (побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до навчання через участь у грі);

 технологія досягнення обов'язкових навчальних результатів (організація навчання молодших школярів з метою досягнення цілей).

   На сучасному уроці математики виникає потреба в раціональній організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Для цього використовуються ігрові навчальні технології. 

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей започатковано у психології. У працях відомих учених ХХ ст. Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Ельконіна, В. Зіньківського, О. Запорожця та ін. розроблено теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму.

     Враховуючи вищезазначене, з метою формування загальнонавчальних компетентностей учнів було визначено напрямок експериментальної роботи при проходженні педагогічної практики. 

       Програма дослідно-експериментальної роботи з використання технології ігрової діяльності як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів проходила в декілька етапів: виховання позитивного ставлення учнів до використання дидактичних ігор на уроках математики, включення учнів у процес проведення дидактичних ігор, контроль із боку експериментатора за результатами виливу дидактичних ігор на підвищення пізнавального інтересу та пізнавальної діяльності учнів.

       У ході формуючого експерименту були використані такі методи: спостереження, проведення зрізів, контрольних робіт, метод якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Конструювання дослідно-експериментальної роботи велося у такому напрямку, як конкретизація тем, що виносяться для вивчення математики, визначення об’єму знань та вмінь; розробка дидактичних ігор. В роботі було розроблено та апробовано близько 50 дидактичних ігор.

       У результаті експерименту прийшли висновку, що систематичне використання ігрових технологія під час навчання математики дозволяє значно підвищити активізацію пізнавальної діяльності молодших школярів. 

Роль сучасного педагога полягає у тому, що він планує, організовує та здійснює корекцію навчальної діяльності учнів, тобто управляє процесом для досягнення мети. Учні на уроці не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, з допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням.

     Отже, використання ігрових навчальних технологій доцільно широко використовувати під час навчання математики, оскільки вони сприяють розвитку ініціативи, пізнавальної активності, самостійності, творчості.

ЛІТЕРАТУРА
1. Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А.Методика викладання математики в початкових класах. - Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2006.
2. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти. – К., 2009.
3. Педагогічна майстерність: Підручник /За ред.. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк., 2004.